убратий
УБРА́ТИЙ (ВБРА́ТИЙ), а, е, діал.
Дієпр. пас. до убра́ти¹.
Інші й дивувалися, що ось така пишна, гарно вбрата пані та така приступна та приязна до селян (Дніпрова Чайка);
Онде катафалок .. До землі шовковим килимом покритий, І труна на йому пишна та багата, В золото і синій оксамит убрата (Я. Щоголів);
Каже Редька раз ледача, Лежачи у Мед убрата: – Ох, яка же я добряча Із тобою, Меде брате! (І. Манжура).
Словник української мови (СУМ-20)