убуток
УБУ́ТОК, тку, ч., рідко.
1. Зменшення в кількості, об'ємі, ступені вияву тощо.
В цілому ж маса матерії жодних убутків не знає; Бо ж як утратить одна якась річ на кількості часток, Інша на стільки ж прибуде, узявши собі ті утрати (М. Зеров);
Убуток льодовиків порівняно з їх живленням, особливо в країнах, багатих на опади, незначний (з навч. літ.);
Дуже мала вологість повітря спричинює швидке висихання, збільшення природного убутку, а іноді й псування таких продуктів, як плоди, ягоди, овочі та зелень (з наук.-попул. літ.);
// мн. Втрати, зменшення кількості кого-, чого-небудь.
Багато народу полягло над Солоницею .. Коли-то ті убутки заповняться свіжим народом! (А. Чайковський).
2. діал. Збитки, втрати.
Словник української мови (СУМ-20)