уважність

УВА́ЖНІСТЬ, ності, ж.

1. Вияв уваги (у 1 знач.).

Шліфувальниця знала, що її робота вимагає великої уважності й точності (О. Донченко);

Вивчаючи текст, читець повинен з найбільшою уважністю поставитись до синтаксичної структури мови, уяснити собі значення кожного розділового знака (з навч. літ.).

2. Уважне ставлення до кого-небудь; прихильність, доброзичливість, турбота про когось.

[Хуса:] Я безмірно вдячний за уважність до мене й до звичаїв мого люду (Леся Українка);

Чемність і уважність пана Адама додавали їй такої сили й енергії, що вона могла поборювати такі перепони і зносити прикрості, на які давніше тяжко б було здобутися (Н. Кобринська);

У пам'яті я збережу навік і вчительки уважність обережну, і з другом батька бесіду бентежну (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. уважність — Пильність, зосередженість.  Словник синонімів Полюги
2. уважність — ува́жність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. уважність — [уважн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. уважність — -ності, ж. 1》 Вияв уваги (у 1 знач.). 2》 Уважне ставлення до кого-небудь; прихильність, доброзичливість, турбота про когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. уважність — ПО́СЛУГА (дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому), ЛА́СКА, УСЛУ́ГА (ВСЛУ́ГА) заст., МИ́ЛІСТЬ заст., ПРИСЛУ́ГА діал.; УВА́ЖНІСТЬ, ЛЮБ'Я́ЗНІСТЬ (готовність прислужитися іншій людині).  Словник синонімів української мови
6. уважність — Ува́жність, -ности, -ності  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. уважність — УВА́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Вияв уваги (у 1 знач.). Шліфувальниця знала, що її робота вимагає великої уважності й точності (Донч., VI, 1957, 211); Вивчаючи текст, читець повинен з найбільшою уважністю поставитись до синтаксичної структури мови...  Словник української мови в 11 томах
8. уважність — Уважність, -ности ж. Внимательность.  Словник української мови Грінченка