увалювати

УВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., УВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, техн.

Оброблювати валянням, звалювати.

УВА́ЛЮВАТИ² див. вва́лювати.

Значення в інших словниках

1. увалювати — ува́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. увалювати — Увалювати, -люю, -єш сов. в. увалити, -лю, -лиш, гл. 1) Вваливаться, ввалиться. Всі так і ввалили в хату. 2) Проваливать, провадить, пробить. Так торкнув келепом, що й черепа ввалив.  Словник української мови Грінченка