ув'язнювати
УВ'Я́ЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УВ'ЯЗНИ́ТИ, ню, ниш, док., кого.
Позбавляючи волі, поміщати у в'язницю.
Складаючи до шухляди нові й нові зшитки, Гоголь почував себе мов тюремник, що ув'язнює з примусу власних дітей (О. Полторацький);
– Добродію! – сказав Гельє, – зробіть мені велику ласку: звеліть мене ув'язнити (М. Коцюбинський);
А якщо він [бурлака] не скориться, треба знов його бити прилюдно, ув'язнити й віддати до якоїсь мануфактури в робітники (З. Тулуб);
* Образно. Султан не міг відірвати погляду від поверхні ріки. Вона лежала перед ним, .. як безмежний текучий простір, що поглинає усе на світі, уярмлює і ув'язнює навіть час (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)