ув'язнювати
УВ'Я́ЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УВ'ЯЗНИ́ТИ, ню, ниш, док., кого.
Позбавляючи волі, поміщати у в'язницю.
Складаючи до шухляди нові й нові зшитки, Гоголь почував себе мов тюремник, що ув'язнює з примусу власних дітей (О. Полторацький);
– Добродію! – сказав Гельє, – зробіть мені велику ласку: звеліть мене ув'язнити (М. Коцюбинський);
А якщо він [бурлака] не скориться, треба знов його бити прилюдно, ув'язнити й віддати до якоїсь мануфактури в робітники (З. Тулуб);
* Образно. Султан не міг відірвати погляду від поверхні ріки. Вона лежала перед ним, .. як безмежний текучий простір, що поглинає усе на світі, уярмлює і ув'язнює навіть час (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ув'язнювати — (поміщати до тюрми) саджати, замикати, в’язнити. Словник синонімів Полюги
- ув'язнювати — ув'я́знювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ув'язнювати — АРЕШТОВУВАТИ; (до тюрми) замикати, запаковувати, УПАКОВУВАТИ; ід. садовити на хліб і воду <�на казенний хліб>. Словник синонімів Караванського
- ув'язнювати — див. карати Словник синонімів Вусика
- ув'язнювати — -юю, -юєш, недок., ув'язнити, -ню, -ниш, док., перех. Позбавляючи волі, поміщати у в'язницю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ув'язнювати — УВ'ЯЗНИ́ТИ (помістити у в'язницю, позбавити волі); КИ́НУТИ, ВКИ́НУТИ, ЗАМКНУ́ТИ, ПОСАДИ́ТИ розм., ПОСАДОВИ́ТИ, ЗАСАДИ́ТИ розм. (перев. із сл. в тюрму, за грати, в кримінал і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови