1. Словник синонімів української мови

ув'язнювати

УВ'ЯЗНИ́ТИ (помістити у в'язницю, позбавити волі); КИ́НУТИ, ВКИ́НУТИ, ЗАМКНУ́ТИ, ПОСАДИ́ТИ розм., ПОСАДОВИ́ТИ, ЗАСАДИ́ТИ розм. (перев. із сл. в тюрму, за грати, в кримінал і т. ін.). — Недок.: ув'я́знювати, ки́дати, замика́ти, саджа́ти, заса́джувати, в'язни́ти́ рідше. Оксана опинилась за тюремними мурами. Вартові провели її у вогкий підвал і кинули в одиночку (В. Кучер); То бурду принесуть (до тюремної камери), то когось свіженького вкинуть (Ю. Збанацький); Саджали його не раз у кримінал (В. Стефаник); Їх позабивали в кайдани й посадили в тюрму (І. Нечуй-Левицький); Він ніяк не відступає і не хотів відступити від своєї думки засадити Оксану в острог (Л. Яновська); Урядники панів в'язнили, що революцію чинили (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ув'язнювати — (поміщати до тюрми) саджати, замикати, в’язнити. Словник синонімів Полюги
  2. ув'язнювати — ув'я́знювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. ув'язнювати — АРЕШТОВУВАТИ; (до тюрми) замикати, запаковувати, УПАКОВУВАТИ; ід. садовити на хліб і воду <�на казенний хліб>. Словник синонімів Караванського
  4. ув'язнювати — див. карати Словник синонімів Вусика
  5. ув'язнювати — УВ'Я́ЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок., УВ'ЯЗНИ́ТИ, ню, ниш, док., кого. Позбавляючи волі, поміщати у в'язницю. Складаючи до шухляди нові й нові зшитки, Гоголь почував себе мов тюремник, що ув'язнює з примусу власних дітей (О. Полторацький); – Добродію!... Словник української мови у 20 томах
  6. ув'язнювати — -юю, -юєш, недок., ув'язнити, -ню, -ниш, док., перех. Позбавляючи волі, поміщати у в'язницю. Великий тлумачний словник сучасної мови