угашати
УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГАСИ́ТИ (ВГАСИ́ТИ), ашу́, аси́ш, док., що.
1. тільки док. Припинити горіння чого-небудь; погасити, загасити.
Криком огню не вгасиш! (прислів'я);
Пожежу вгасили, люди розійшлись (М. Коцюбинський);
* Образно. Скільки б заборон не вигадували царські сатрапи, а вгасити пам'ять про великого поета [Т. Шевченка], приглушити звучання його слова їм не вдалося (із журн.).
2. перен. Заглушати, послаблювати, угамовувати (почуття, переживання і т. ін.).
І ти, найкраща жінко, героїчная, прекрасна Ольго! Духа не вгаси, як не вгашала ти ніколи! (П. Тичина);
Нащо ті сльози, картання даремне? Помста лиш може вгасити печаль (Леся Українка);
// рідко. Задовольняти (голод, спрагу).
Всі калюжі, стави, озера і болота повисихали: Слони не мали де не тілько купатися, але навіть раз угасити свою спрагу (І. Франко);
Тільки спрага їм дуже докучала. Ягодами її не вгасити (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)