угачувати
УГА́ЧУВАТИ¹ (ВГА́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок. УГАТИ́ТИ (ВГАТИ́ТИ), ачу́, а́тиш, док., що.
1. Робити гатку, прокладаючи дорогу через болото або багнисте місце;
// Насипати греблю.
– Я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі (з казки).
2. тільки док., у що, розм. З силою встромити якийсь гострий предмет у що-небудь; усадити.
Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен, знову пробіг і знову з усієї сили вдарив сокирою (М. Стельмах);
// також по чому. Ударити когось чим-небудь з усієї сили.
Та цей [Никола] хапнув камінь .. і зблизька таки вгатив ним Ілька по нозі в саму кістку (П. Козланюк);
Хтось позаду так вгатив його кулачищем у бік, що в повітрі перед очима полісовщика замигтіли темні мурашки (М. Стельмах);
* У порівн. – А я, знаєте, .. це слово почула, то так, якби мене хто довбнею по голові вгатив (Л. Мартович);
// Влучити в що-небудь (кулею, снарядом і т. ін.).
Сеня, вийнявши наган з кобури, не цілячись, з того місця, де стояв, вгатив три кулі в центральний кружок (Ф. Бурлака);
// безос.
Ганок П'ятої гімназії раптом наче вдарило молотом, а вгору порснуло димом та курявою: снаряд вгатило прямісінько в парадний хід гімназії (Ю. Смолич).
УГА́ЧУВАТИ² див. вга́чувати¹.
Словник української мови (СУМ-20)