уговкувати

УГО́ВКУВАТИ (ВГО́ВКУВАТИ), ую, уєш, недок., УГО́ВКАТИ (ВГО́ВКАТИ), аю, аєш, док., кого, розм.

1. Умовляти, переконуючи в чомусь, схиляючи до чогось.

– Але стій, хлопче, стій, не радуйся передчасно! – уговкував його Борис (І. Франко);

Шаланда товариша Данила, залишивши марні спроби уговкати ескадру, пішла напролом на берег, стріляючи з усіх гвинтівок (Ю. Яновський);

– Перестань уже, Микольцю, бо мене вуха болять! – уговкувала його Галя (Л. Мартович);

Він знав їх, .. і вмів уговкати як не поважними словами, так жартами і приговірками (Б. Лепкий).

2. Те саме, що угамо́вувати 1.

– Ти маєш бути весела, то й полегшення матимеш. – Не вговкуй мене, Андрійку, най викажу (Л. Мартович);

– Це вам так не минеться, – побілів Бережан. – Не таких уговкали... (І. Муратов).

Значення в інших словниках

1. уговкувати — Уго́вкувати: — втихомирювати, заспокоювати [51]  Словник з творів Івана Франка
2. уговкувати — уго́вкувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. уговкувати — (вговкувати), -ую, -уєш, недок., уговкати (вговкати), -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Умовляти, переконуючи в чомусь, схиляючи до чогось. 2》 Те саме, що угамовувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уговкувати — СТРИ́МУВАТИ (не радити, не дозволяти робити, здійснювати щось, відмовляти від якогось вчинку, дій і т. ін.), СПИНЯ́ТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ЗДЕ́РЖУВАТИ розм., УПИНЯ́ТИ (ВПИНЯ́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
5. уговкувати — УГО́ВКУВАТИ (ВГО́ВКУВАТИ), ую, уєш, недок., УГО́ВКАТИ (ВГО́ВКАТИ), аю, аєш, док., перех., розм. 1. Умовляти, переконуючи в чомусь, схиляючи до чогось. — Але стій, хлопче, стій, не радуйся передчасно! — уговкував його Борис (Фр.  Словник української мови в 11 томах