уговор
УГОВО́Р, у, ч., розм.
Те саме, що домо́вленість.
Оселився Грицько на зиму в чужій сім'ї, в котрої купив город з уговором, що вони житимуть до весни у проданій хаті (Панас Мирний);
– Тілько бач: Брюховецький, по уговору, пішо і без оружжя веде свою сторону, а Сомко на конях, шатно і при оружжю (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)