угощання

УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ), я, с., розм.

Дія за знач. угоща́ти.

Шматочки [кулешу] були маленькі, голоду не заспокоїли, а тільки роздражнили. Але зате процес угощання – з одного боку й приймання – з другого зблизили хлопців (Г. Хоткевич);

Обідали в Олега Святославича і пили. І було вгощання велике, і годували убогих і прочан три дні (з легенди);

Чарському остогидли нудотні вияви обивательської пошани до нього як до поета, він уникав привітань, альбомів, вгощання декламаціями його ж віршів (О. Кундзич).

Значення в інших словниках

1. угощання — угоща́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. угощання — (вгощання), -я, с., розм. Дія за знач. угощати (вгощати).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. угощання — ЧАСТУВА́ННЯ, ПОЧАСТУ́НОК діал., ПОЧЕ́СТКА етн., ПОЧЕ́СНЕ етн., ПРИГОЩА́ННЯ, УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ) розм., ПО́ШТУВАННЯ розм., ШАНУВА́ННЯ розм.; ПРИЙМА́ННЯ. — Семен привів з собою сусіда. Пішла бесіда, частування (М.  Словник синонімів української мови
4. угощання — УГОЩА́ННЯ (ВГОЩА́ННЯ), я, с., розм. Дія за знач. угоща́ти. Декотрі з бійців стали смажити, над вогнищем десь роздобутий ячмінь. — Бери! Чорний рис! — трясе біля Яреська жерстиною з підгорілим ячменем червоноармієць-китаєць..  Словник української мови в 11 томах