угрин

УГРИ́Н, а, ч.

1. Те саме, що угр (див. у́гри).

Борис .. вів благочестиві бесіди з отроком своїм угрином Григорієм (П. Загребельний);

За “Києво-Печерським патериком”, до польського полону потрапив тоді друг Преднави Мойсей, угрин, брат Георгія (з наук. літ.);

Один половчин, повернувшись, застрілив угрина Уза в око (з переказу).

2. зах. Угорець.

Преподобний Моїсей був родом угрин (тобто з Угорщини) (з рел.-церк. літ.).

Значення в інших словниках

1. угрин — у́грин іменник чоловічого роду, істота представник стародавнього племені угрів  Орфографічний словник української мови
2. угрин — -а, ч., зах. Угорець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. угрин — Угрин, -на м. Венгерець. Спіймав він угрина з картками. Св. Л. 269.  Словник української мови Грінченка