угрівати
УГРІВА́ТИ (ВГРІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГРІ́ТИ (ВГРІ́ТИ), і́ю, і́єш, док.
1. кого, що. Гріючи, робити теплим; зігрівати.
І на півслові рвеш ти муки І голосінь тяжкі слова – Твоя любов, любов жива, А не сльоза вгріває руки Твоїм нахмуреним синам (М. Стельмах);
А сонце гріє все да гріє помаленьку. Угріло божий світ (Є. Гребінка);
* Образно. Не посміхнеться темний ум, Не вгріє серця й жарт крилатий (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
2. без прям. дод., рідко. Виділяти тепло; гріти:.
Сонце вгрівало, сиза земля парувала (О. Гончар);
Сонце дедалі все вище та вище підпливало .. – Ач, як угріло! – обізвався, він [дід] (Панас Мирний).
3. кого, розм. Робити гарячим, доводити до потіння, завдаючи важкої роботи, фізичного напруження.
Угріти коня (Сл. Б. Грінченка).
4. тільки док., кого, розм. З силою вдарити.
Як угріє змія, то той по шию і ввійшов у мідний тік (П. Чубинський);
[Кукса:] Що це ви, бодай вас, мало мене дубиною не вгріли? (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)