угрівати

УГРІВА́ТИ (ВГРІВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГРІ́ТИ (ВГРІ́ТИ), і́ю, і́єш, док.

1. кого, що. Гріючи, робити теплим; зігрівати.

І на півслові рвеш ти муки І голосінь тяжкі слова – Твоя любов, любов жива, А не сльоза вгріває руки Твоїм нахмуреним синам (М. Стельмах);

А сонце гріє все да гріє помаленьку. Угріло божий світ (Є. Гребінка);

* Образно. Не посміхнеться темний ум, Не вгріє серця й жарт крилатий (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

2. без прям. дод., рідко. Виділяти тепло; гріти:.

Сонце вгрівало, сиза земля парувала (О. Гончар);

Сонце дедалі все вище та вище підпливало .. – Ач, як угріло! – обізвався, він [дід] (Панас Мирний).

3. кого, розм. Робити гарячим, доводити до потіння, завдаючи важкої роботи, фізичного напруження.

Угріти коня (Сл. Б. Грінченка).

4. тільки док., кого, розм. З силою вдарити.

Як угріє змія, то той по шию і ввійшов у мідний тік (П. Чубинський);

[Кукса:] Що це ви, бодай вас, мало мене дубиною не вгріли? (М. Кропивницький).