угріватися
УГРІВА́ТИСЯ (ВГРІВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УГРІ́ТИСЯ (ВГРІ́ТИСЯ), і́юся, і́єшся, док.
1. Зігріватися, розігріватися.
А Маруся дрімала вже, угрівшися під легеньким ліжничком, усміхаючися крізь сон (Г. Хоткевич);
Василько спросоння позіхав. Йому перебили сон, а він же як угрівся на печі в хаті (А. Хижняк);
Від ходьби вона трохи вгрілася (П. Кочура).
2. Робитися гарячим, вкриватися потом від важкої роботи, фізичного напруження.
– Копаю я та й копаю, вже аж угрівся, аж піт з лоба крапає. Коли чую, під заступом розколина (І. Нечуй-Левицький);
[Тиміш:] Копав я сьогодні рівчак на городі та, угрівшись, випив кухоль води холодної, то оце, мабуть, од того і кашель напав (С. Васильченко);
Невеселе обличчя жінки здається заплаканим. Над її похилою головою пробивається відпар – видко, добре угрілася, перекопуючи свою четвертинку (М. Стельмах).
3. тільки док., розм. З силою вдаритися.
А дурень? Крейдою малює, Знай, коники все на печі, Або із жита робить греблю, Або .. Як з неба, вгріється об землю!.. (Укр. поети-романтики..).
Словник української мови (СУМ-20)