ударений
УДА́РЕНИЙ (ВДА́РЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до уда́рити 1–3, 5.
Сердито вдарений нагаєм кінь скочив (Іван Ле);
* У порівн. Обидва здригнулися, немов ударені громом (І. Микитенко);
// уда́рено, безос. пред.
Двох селян добре вже було вдарено камінням, а третій був у крові після Ярошевого шворня (Б. Грінченко);
Скоро бовкнули в дзвони до церкви, стояв він [Олексій], випроставшись, зовсім готовий. Ударено вдруге у дзвони – вже він іде селом (П. Куліш);
// у знач. ім. уда́рений, ного, ч. Той, кого ударили чим-небудь.
Ударений вийшов з хати, а йдучи, грозив Іванові, що ще з ним десь стрінеться (Л. Мартович);
Ударений застогнав і надлюдським зусиллям звівся на коліна (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)