ударений

УДА́РЕНИЙ (ВДА́РЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до уда́рити 1–3, 5.

Сердито вдарений нагаєм кінь скочив (Іван Ле);

* У порівн. Обидва здригнулися, немов ударені громом (І. Микитенко);

// уда́рено, безос. пред.

Двох селян добре вже було вдарено камінням, а третій був у крові після Ярошевого шворня (Б. Грінченко);

Скоро бовкнули в дзвони до церкви, стояв він [Олексій], випроставшись, зовсім готовий. Ударено вдруге у дзвони – вже він іде селом (П. Куліш);

// у знач. ім. уда́рений, ного, ч. Той, кого ударили чим-небудь.

Ударений вийшов з хати, а йдучи, грозив Іванові, що ще з ним десь стрінеться (Л. Мартович);

Ударений застогнав і надлюдським зусиллям звівся на коліна (Іван Ле).