ударений
УДА́РЕНИЙ (ВДА́РЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уда́рити 1-3, 5.
Сердито вдарений нагаєм кінь скочив (Ле, Хмельницький, І, 1957, 8);
*У порівн. Обидва здригнулися, немов ударені громом (Мик., II, 1957, 193);
// уда́рено, безос. присудк. сл.
Двох селян добре вже було вдарено камінням, а третій був у крові після Ярошевого шворня (Гр., II, 1963, 297);
Скоро бовкнули в дзвони до церкви, стояв він [Олексій], випроставшись, зовсім готовий. Ударено вдруге у дзвони — вже він іде селом (П. Куліш, Вибр., 1969, 300);
// у знач. ім. уда́рений, ного, ч. Той, кого ударили чим-небудь.
Ударений вийшов з хати, а йдучи, грозив Іванові, що ще з ним десь стрінеться (Март., Тв., 1954, 282);
Ударений застогнав і надлюдським зусиллям звівся на коліна (Ле, Наливайко, 1957, 84).
Значення в інших словниках
- ударений — уда́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- ударений — УДА́РЕНИЙ (ВДА́РЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до уда́рити 1–3, 5. Сердито вдарений нагаєм кінь скочив (Іван Ле); * У порівн. Обидва здригнулися, немов ударені громом (І. Микитенко); // уда́рено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
- ударений — (вдарений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ударити 1-3), 5). || ударено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. ударений, -ного, ч. Той, кого ударили чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови