удача
УДА́ЧА, і, ж.
Позитивний, бажаний результат чого-небудь, щасливий збіг обставин для когось; успіх.
Удачею Турн ободрився (І. Котляревський);
Удача під Кумейками, на Говтві і Стариці зав'язала їм [полякам] очі; не бачили вони, що наокруги їх діється, і в голову собі не клали, яке лихо стереже (О. Стороженко);
– Оце так рибина! – вирвалось у Костянтина. – Ще не було нам такої удачі! (М. Стельмах);
Козаки робили набіги на татарські й турецькі володіння на Азовському й Чорному морях і в разі удачі захоплювали добру здобич (з навч. літ.);
// Творча знахідка, досягнення в праці.
Письменницька робота надзвичайно складна, творча. Тут можливі і свої удачі, здобутки, можливі і невдачі, зриви (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)