удержати

УДЕ́РЖАТИ¹ див. уде́ржувати.

УДЕ́РЖАТИ² (ВДЕ́РЖАТИ), жу, жиш, док., що і без дод., перев. із запереч. част. не, розм.

Те саме, що ви́тримати 1–4.

Летять могучі відгуки свободи В міста, гаї, на села, на луги... Старого храма пали трухлі сходи, Не вдержали міцних ступнів ноги (П. Грабовський);

Віз не вдержав і... загув – Тріснув до розвори! (С. Олійник);

“Пустіть!.. – кричить Рябко: – не будь я песький син, Коли вже вдержу більш!..” Рябко наш хоч не бреше, Так що ж? Явтух Рябка знай все по жижках чеше (П. Гулак-Артемовський).

Значення в інших словниках

1. удержати — уде́ржати 1 дієслово доконаного виду підтримати уде́ржати 2 дієслово доконаного виду витримати розм.  Орфографічний словник української мови
2. удержати — I див. удержувати. II (вдержати), -жу, -жиш, док., перех. і неперех., звичайно із запереч. част. не, розм. Те саме, що витримати 1-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. удержати — ПІДТРИ́МУВАТИ (не давати упасти, похилитися комусь, чомусь), ПІДДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ, ПІДПИРА́ТИ, ПІДСТРАХО́ВУВАТИ, ПОПИРА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
4. удержати — УДЕ́РЖАТИ¹ див. уде́ржувати. УДЕ́РЖАТИ² (ВДЕ́РЖАТИ), жу, жиш, док., перех. і неперех., звичайно із запереч. част. не, розм. Те саме, що ви́тримати 1-4.  Словник української мови в 11 томах
5. удержати — Удержати, -ся см. удержувати, -ся.  Словник української мови Грінченка