удержати

УДЕ́РЖАТИ¹ див. уде́ржувати.

УДЕ́РЖАТИ² (ВДЕ́РЖАТИ), жу, жиш, док., перех. і неперех., звичайно із запереч. част. не, розм. Те саме, що ви́тримати 1-4.

Летять могучі відгуки свободи В міста, гаї, на села, на луги… Старого храма пали трухлі сходи, Не вдержали міцних ступнів ноги (Граб., І, 1959, 562);

Віз не вдержав і… загув — Тріснув до розвори! (С. Ол., Як ми кажем.., 1951, 67);

«Пустіть!.. — кричить Рябко: — не будь я песький син, Коли вже вдержу більш!..» Рябко наш хоч не бреше, Так що ж? Явтух Рябка знай все по жижках чеше (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51).

Значення в інших словниках

1. удержати — уде́ржати 1 дієслово доконаного виду підтримати уде́ржати 2 дієслово доконаного виду витримати розм.  Орфографічний словник української мови
2. удержати — УДЕ́РЖАТИ¹ див. уде́ржувати. УДЕ́РЖАТИ² (ВДЕ́РЖАТИ), жу, жиш, док., що і без дод., перев. із запереч. част. не, розм. Те саме, що ви́тримати 1–4. Летять могучі відгуки свободи В міста, гаї, на села, на луги...  Словник української мови у 20 томах
3. удержати — I див. удержувати. II (вдержати), -жу, -жиш, док., перех. і неперех., звичайно із запереч. част. не, розм. Те саме, що витримати 1-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. удержати — ПІДТРИ́МУВАТИ (не давати упасти, похилитися комусь, чомусь), ПІДДЕ́РЖУВАТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), УДЕ́РЖУВАТИ (ВДЕ́РЖУВАТИ), ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ, ПІДПИРА́ТИ, ПІДСТРАХО́ВУВАТИ, ПОПИРА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
5. удержати — Удержати, -ся см. удержувати, -ся.  Словник української мови Грінченка