удочеряти
УДОЧЕРЯ́ТИ (ВДОЧЕРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДОЧЕРИ́ТИ (ВДОЧЕРИ́ТИ), рю́, ри́ш, док., кого.
Брати на себе батьківські права і обов'язки стосовно до дитини жіночої статі; брати за дочку.
– Я вирішив, – раптом сказав лісничий, – удочерити Улянку. Їй буде в мене непогано (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)