удочеряти
УДОЧЕРЯ́ТИ (ВДОЧЕРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДОЧЕРИ́ТИ (ВДОЧЕРИ́ТИ), рю́, ри́ш, док., кого.
Брати на себе батьківські права і обов'язки стосовно до дитини жіночої статі; брати за дочку.
– Я вирішив, – раптом сказав лісничий, – удочерити Улянку. Їй буде в мене непогано (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- удочеряти — удочеря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- удочеряти — (вдочеряти), -яю, -яєш, недок., удочерити (вдочерити), -рю, -риш, док., перех. Брати на себе батьківські права та обов'язки стосовно до дитини жіночої статі; брати за дочку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- удочеряти — УДОЧЕРЯ́ТИ (ВДОЧЕРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДОЧЕРИ́ТИ (ВДОЧЕРИ́ТИ), рю́, ри́ш, док., перех. Брати на себе батьківські права і обов’язки стосовно до дитини жіночої статі; брати за дочку. — Я вирішив, — раптом сказав лісничий, — удочерити Улянку. Їй буде в мене непогано (Донч., IV, 1957, 63). Словник української мови в 11 томах