1. Словник української мови в 11 томах

удочеряти

УДОЧЕРЯ́ТИ (ВДОЧЕРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДОЧЕРИ́ТИ (ВДОЧЕРИ́ТИ), рю́, ри́ш, док., перех. Брати на себе батьківські права і обов’язки стосовно до дитини жіночої статі; брати за дочку.

— Я вирішив, — раптом сказав лісничий, — удочерити Улянку. Їй буде в мене непогано (Донч., IV, 1957, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удочеряти — удочеря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. удочеряти — УДОЧЕРЯ́ТИ (ВДОЧЕРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДОЧЕРИ́ТИ (ВДОЧЕРИ́ТИ), рю́, ри́ш, док., кого. Брати на себе батьківські права і обов'язки стосовно до дитини жіночої статі; брати за дочку. – Я вирішив, – раптом сказав лісничий, – удочерити Улянку. Їй буде в мене непогано (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  3. удочеряти — (вдочеряти), -яю, -яєш, недок., удочерити (вдочерити), -рю, -риш, док., перех. Брати на себе батьківські права та обов'язки стосовно до дитини жіночої статі; брати за дочку. Великий тлумачний словник сучасної мови