удружити

УДРУЖИ́ТИ, ружу́, ру́жиш, док., розм.

Зробити дружню послугу кому-небудь, прислужитися чимось.

Курять ці [бурсаки], а хто не курив, капшук розглядали. – А це вже якась попівна удружила? – кажуть (А. Свидницький);

– Я тут привіз тобі дещо, – загадково зашепотів Федот і розв'язав великий важкий мішок. – Маю на складі хлопців знайомих, от і удружили, спасибі їм (Григорій Тютюнник);

// ірон. Зробити кому-небудь неприємність, шкоду, завдати якоїсь прикрості.

Зосталась [Солоха] голомоза, боса, сорочка чорна, дірява, розхристана .. От усе убрання на ній! Оттак то йому [сотнику] удружила Явдоха Зубиха, конотопська відьма, за той бешкет, що він їй на річці і над річкою при усій громаді зробив (Г. Квітка-Основ'яненко);

– А хто ж то ніс тобі подряпав? – Се так Чайченко удружив (Л. Глібов).

Значення в інших словниках

1. удружити — удружи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. удружити — -ружу, -ружиш, док., розм. Зробити дружню послугу кому-небудь, прислужитися чимось. || ірон. Зробити кому-небудь неприємність, шкоду, завдати якоїсь прикрості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. удружити — ПРИСЛУЖИ́ТИСЯ (стати у пригоді комусь), ПОСЛУЖИ́ТИ, УДРУЖИ́ТИ розм. — Недок.: прислу́жуватися. В селі його називали бунтівником. Ми самі хотіли бути такими і раділи, коли можна було чимсь йому прислужитись (П.  Словник синонімів української мови
4. удружити — УДРУЖИ́ТИ, ружу́, ру́жиш, док., розм. Зробити дружню послугу кому-небудь, прислужитися чимось. Курять ці [бурсаки], а хто не курив, капшук розглядали. — А це вже якась попівна удружила? — кажуть (Свидн.  Словник української мови в 11 томах
5. удружити — Удружити, -жу, -жиш гл. Оказать услугу по дружбѣ. Тепер удружив мені, посадив на кал. Ном. № 7567.  Словник української мови Грінченка