удружити

УДРУЖИ́ТИ, ружу́, ру́жиш, док., розм. Зробити дружню послугу кому-небудь, прислужитися чимось.

Курять ці [бурсаки], а хто не курив, капшук розглядали. — А це вже якась попівна удружила? — кажуть (Свидн., Люборацькі, 1955, 160);

— Я тут привіз тобі дещо, — загадково зашепотів Федот і розв’язав великий важкий мішок. — Маю на складі хлопців знайомих, от і удружили, спасибі їм (Тют., Вир, 1964, 215);

// ірон. Зробити кому-небудь неприємність, шкоду, завдати якоїсь прикрості.

Зосталась [Солоха] голомоза, боса, сорочка чорна, дірява, розхристана.. От усе убрання на ній! Оттак то йому [сотнику] удружила Явдоха Зубиха, конотопська відьма, за той бешкет, що він їй на річці і над річкою при усій громаді зробив (Кв.-Осн., II, 1956, 217);

— А хто ж то ніс тобі подряпав? — Се так Чайченко удружив (Гл., Байки.., 1959, 307).

Значення в інших словниках

1. удружити — удружи́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. удружити — УДРУЖИ́ТИ, ружу́, ру́жиш, док., розм. Зробити дружню послугу кому-небудь, прислужитися чимось. Курять ці [бурсаки], а хто не курив, капшук розглядали. – А це вже якась попівна удружила? – кажуть (А.  Словник української мови у 20 томах
3. удружити — -ружу, -ружиш, док., розм. Зробити дружню послугу кому-небудь, прислужитися чимось. || ірон. Зробити кому-небудь неприємність, шкоду, завдати якоїсь прикрості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. удружити — ПРИСЛУЖИ́ТИСЯ (стати у пригоді комусь), ПОСЛУЖИ́ТИ, УДРУЖИ́ТИ розм. — Недок.: прислу́жуватися. В селі його називали бунтівником. Ми самі хотіли бути такими і раділи, коли можна було чимсь йому прислужитись (П.  Словник синонімів української мови
5. удружити — Удружити, -жу, -жиш гл. Оказать услугу по дружбѣ. Тепер удружив мені, посадив на кал. Ном. № 7567.  Словник української мови Грінченка