узиватися

УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., розм.

Іменуватися, мати ім'я, назву; називатися, зватися.

Вислала б серце – ніхто не чує. Вислати б слово – нащо слова. Кажуть, і пошта вже не працює Та, що взивалася польова (А. Малишко);

// чиїм, яким. Своїми особливостями, якостями відповідати якійсь назві, якомусь поняттю.

Батько, вінець променистий зложивши, Синові ближче казав приступити і, ніжно обнявши, Мовив йому: – Так, ти мій... І годен моїм узиватись (М. Зеров).

Значення в інших словниках

1. узиватися — узива́тися дієслово недоконаного виду іменуватися, мати ім'я, назву; називатися, зватися розм.  Орфографічний словник української мови
2. узиватися — див. лаяти  Словник синонімів Вусика
3. узиватися — (взиватися), -аюся, -аєшся, недок., розм. Іменуватися, мати ім'я, назву; називатися, зватися. || чиїм, яким. Своїми особливостями, якостями відповідати якійсь назві, якомусь поняттю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. узиватися — НАЗИВА́ТИСЯ (мати, носити те чи інше ім'я, назву; характеризуватися яким-небудь словом, позначенням), ЗВА́ТИСЯ, ІМЕНУВА́ТИСЯ книжн.; ПРОЗИВА́ТИСЯ розм., УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ) розм. рідше (мати, носити те чи інше ім'я, назву). — Док.  Словник синонімів української мови
5. узиватися — УЗИВА́ТИСЯ (ВЗИВА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., розм. Іменуватися, мати ім’я, назву; називатися, зватися. Вислала б серце — ніхто не чує. Вислати б слово — нащо слова. Кажуть, і пошта вже не працює Та, що взивалася польова (Мал.  Словник української мови в 11 томах