узимку
УЗИ́МКУ (ВЗИ́МКУ), присл.
У зимовий час; зимою.
Зосталась Нимидора ніби вдовою. Взимку вона з свекрухою пряла панське прядиво, а влітку ходила на панщину (І. Нечуй-Левицький);
Подолати швидку течію [річки] влітку .. й то тяжко, взимку ж неможливо (Григорій Тютюнник);
Перепитували селян: чи не замерзає [Сиваш], мовляв, узимку та чи є надійні броди, по яких можна, було б військам пройти... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)