уклінний

УКЛІ́ННИЙ, а, е.

Який виражає пошану; шанобливий.

Москва, Москва! Тобі привіт уклінний Від Києва (Л. Забашта);

// Який виражає покору, смиренність.

Несуть жерці .. Німим богам свої дари уклінні: Прозорий мед і соковитий сир (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. уклінний — уклі́нний прикметник від: уклін  Орфографічний словник української мови
2. уклінний — [укл’ін:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і (від уклін)  Орфоепічний словник української мови
3. уклінний — -а, -е. Який виражає пошану; шанобливий. || Який виражає покору, смиренність. Уклінне прохання заст. — ввічлива форма прохання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уклінний — ШАНОБЛИ́ВИЙ (сповнений поваги, пошани до кого-небудь — про почуття, стосунки тощо), ШАНОВЛИ́ВИЙ рідше, УКЛІ́ННИЙ, ПОШТИ́ВИЙ (ПОЧТИ́ВИЙ) розм.; БЛАГОГОВІ́ЙНИЙ книжн., ПОБО́ЖНИЙ уроч. (безмежно шанобливий). Чудова зала Київської філармонії..  Словник синонімів української мови
5. уклінний — Уклі́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. уклінний — УКЛІ́ННИЙ, а, е. Який виражає пошану; шанобливий. Москва, Москва! Тобі привіт уклінний Від Києва (Забашта, Вибр., 1958, 97); // Який виражає покору, смиренність. Несуть жерці..  Словник української мови в 11 томах