уколисувати
УКОЛИ́СУВАТИ (ВКОЛИ́СУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОЛИСА́ТИ (ВКОЛИСА́ТИ), ишу́, и́шеш і рідко а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Колишучи, присипляти, примушувати заснути дитину.
Й досі вколисує рабиня Альме своїх маляток, лякаючи їх ім'ям Сагайдачного (З. Тулуб);
// Легким одноманітним погойдуванням, похитуванням, одноманітними звуками, музикою наганяти сон, дрімоту; заколисувати.
Одноманітний рух трамвая вколисує його (А. Крушельницький);
Годинник вколисував, і Зозуля, схилившись на стіл, задрімав (О. Донченко).
2. перен. Втішати, заспокоювати;
// Заглушати, тамувати.
Може, пишна блакить І широкеє море Зможуть болі втишить, Вколисать моє горе? (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)