укочений

УКО́ЧЕНИЙ¹ (ВКО́ЧЕНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. до укоти́ти¹.

Чорно-бура земля, вмішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній);

На десятий день, перед самими колядками, велике ополчення, зібране з окольних руських сіл і городів, побралося нескінченною вервою до Вишгорода й далі на полуніч, куди вів ще не добре вкочений Соляний шлях (І. Білик);

Муравський шлях був добре вкочений, конята бігли прудко, одна за одною лягали версти пiд молодi колеса, проте Григорiєвi кортiло їхати швидше (Василь Шевчук).

2. у знач. прикм. Без вибоїв, грудок, із гладкою поверхнею.

Сашко вів машину вправно і швидко. Вона летіла весело, то плавно спускаючись з дороги на вкочені узбіччя, то вилітаючи знов на рівний грейдер (В. Кучер);

Дорога стелилась рівна і вкочена (Ю. Бедзик).

УКО́ЧЕНИЙ² див. вко́чений¹.

Значення в інших словниках

1. укочений — уко́чений 1 дієприкметник вирівняний; з гладкою поверхнею уко́чений 2 дієприкметник просунутий в середину чогось  Орфографічний словник української мови
2. укочений — I (вкочений), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до укотити I. 2》 у знач. прикм. Без вибоїв, грудок, із гладкою поверхнею. II див. вкочений I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. укочений — НАЇ́ЖДЖЕНИЙ (про шлях, дорогу — який став рівним, гладеньким від частої й тривалої їзди), УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В'Ї́ЖДЖЕНИЙ), РОЗ'Ї́ЖДЖЕНИЙ, УТОРО́ВАНИЙ (ВТОРО́ВАНИЙ), ТОРО́ВАНИЙ, НАКО́ЧЕНИЙ, УКО́ЧЕНИЙ (ВКО́ЧЕНИЙ), НАТЕ́РТИЙ рідше, УТЕ́РТИЙ (ВТЕ́РТИЙ) рідше...  Словник синонімів української мови
4. укочений — УКО́ЧЕНИЙ¹ (ВКО́ЧЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до укоти́ти¹. Чорно-бура земля, вмішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Досв., Гюлле, 1961, 60). 2. у знач. прикм. Без вибоїв, грудок, із гладкою поверхнею.  Словник української мови в 11 томах