укочений — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

укочений — УКО́ЧЕНИЙ¹ (ВКО́ЧЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до укоти́ти¹. Чорно-бура земля, вмішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній); На десятий день, перед самими колядками, велике ополчення... Словник української мови у 20 томах
укочений — I (вкочений), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до укотити I. 2》 у знач. прикм. Без вибоїв, грудок, із гладкою поверхнею. II див. вкочений I. Великий тлумачний словник сучасної мови
укочений — НАЇ́ЖДЖЕНИЙ (про шлях, дорогу — який став рівним, гладеньким від частої й тривалої їзди), УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В'Ї́ЖДЖЕНИЙ), РОЗ'Ї́ЖДЖЕНИЙ, УТОРО́ВАНИЙ (ВТОРО́ВАНИЙ), ТОРО́ВАНИЙ, НАКО́ЧЕНИЙ, УКО́ЧЕНИЙ (ВКО́ЧЕНИЙ), НАТЕ́РТИЙ рідше, УТЕ́РТИЙ (ВТЕ́РТИЙ) рідше... Словник синонімів української мови
укочений — УКО́ЧЕНИЙ¹ (ВКО́ЧЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до укоти́ти¹. Чорно-бура земля, вмішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Досв., Гюлле, 1961, 60). 2. у знач. прикм. Без вибоїв, грудок, із гладкою поверхнею. Словник української мови в 11 томах