укочений

УКО́ЧЕНИЙ¹ (ВКО́ЧЕНИЙ), а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до укоти́ти¹.

Чорно-бура земля, вмішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Досв., Гюлле, 1961, 60).

2. у знач. прикм. Без вибоїв, грудок, із гладкою поверхнею.

Сашко вів машину вправно і швидко. Вона летіла весело, то плавно спускаючись з дороги на вкочені узбіччя, то вилітаючи знов на рівний грейдер (Кучер, Трудна любов, 1960, 268);

Дорога стелилась рівна і вкочена (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 47).

УКО́ЧЕНИЙ² див. вко́чений¹.

Значення в інших словниках

1. укочений — уко́чений 1 дієприкметник вирівняний; з гладкою поверхнею уко́чений 2 дієприкметник просунутий в середину чогось  Орфографічний словник української мови
2. укочений — УКО́ЧЕНИЙ¹ (ВКО́ЧЕНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. до укоти́ти¹. Чорно-бура земля, вмішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній); На десятий день, перед самими колядками, велике ополчення...  Словник української мови у 20 томах
3. укочений — I (вкочений), -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до укотити I. 2》 у знач. прикм. Без вибоїв, грудок, із гладкою поверхнею. II див. вкочений I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. укочений — НАЇ́ЖДЖЕНИЙ (про шлях, дорогу — який став рівним, гладеньким від частої й тривалої їзди), УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В'Ї́ЖДЖЕНИЙ), РОЗ'Ї́ЖДЖЕНИЙ, УТОРО́ВАНИЙ (ВТОРО́ВАНИЙ), ТОРО́ВАНИЙ, НАКО́ЧЕНИЙ, УКО́ЧЕНИЙ (ВКО́ЧЕНИЙ), НАТЕ́РТИЙ рідше, УТЕ́РТИЙ (ВТЕ́РТИЙ) рідше...  Словник синонімів української мови