українізований

УКРАЇНІЗО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до українізува́ти.

2. у знач. прикм. Який українізувався.

Українізованих родин було тоді [у 80-х роках XIX ст.] в Києві надто мало (В. Самійленко);

Проголошенням Української Держави у Львові 1 листопада 1918 року завершився збройний виступ українізованих підрозділів австро-угорської армії (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. українізований — українізо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. українізований — [украйін'ізованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. українізований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до українізувати. || українізовано, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. Який українізувався.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. українізований — Українізо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. українізований — УКРАЇНІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до українізува́ти; // у знач. прикм. Який українізувався. Українізованих родин було тоді [у 80-х роках XIX ст.] в Києві надто мало (Сам., II, 1958, 408).  Словник української мови в 11 томах