Великий тлумачний словник сучасної мови

українізований

українізо́ваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до українізувати.

|| українізовано, безос. присудк. сл.

|| у знач. прикм. Який українізувався.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. українізований — українізо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. українізований — [украйін'ізованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  3. українізований — УКРАЇНІЗО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до українізува́ти. 2. у знач. прикм. Який українізувався. Українізованих родин було тоді [у 80-х роках XIX ст.] в Києві надто мало (В.  Словник української мови у 20 томах
  4. українізований — Українізо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. українізований — УКРАЇНІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до українізува́ти; // у знач. прикм. Який українізувався. Українізованих родин було тоді [у 80-х роках XIX ст.] в Києві надто мало (Сам., II, 1958, 408).  Словник української мови в 11 томах