українізований

УКРАЇНІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до українізува́ти;

// у знач. прикм. Який українізувався.

Українізованих родин було тоді [у 80-х роках XIX ст.] в Києві надто мало (Сам., II, 1958, 408).

Значення в інших словниках

1. українізований — українізо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. українізований — [украйін'ізованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. українізований — УКРАЇНІЗО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до українізува́ти. 2. у знач. прикм. Який українізувався. Українізованих родин було тоді [у 80-х роках XIX ст.] в Києві надто мало (В.  Словник української мови у 20 томах
4. українізований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до українізувати. || українізовано, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. Який українізувався.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. українізований — Українізо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)