укус
УКУ́С (ВКУС), у, ч.
1. Дія за знач. укуси́ти 1, 2.
Три дні тому на постоянці потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (З. Тулуб);
Після вкусу гадюки немов світ пішов обертом (І. Білик);
Звичайно, найліпшим засобом від зміїного укусу є ін'єкція відповідної сироватки (з наук.-попул. літ.).
2. Укушене місце.
Якщо отруйна змія вкусить людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (з наук.-попул. літ.).
(1) Комари́ний уку́с – незначна, несуттєва неприємність.
Ну написали ви про спецбублики і спеццукерки. Для тих, хто сповідує потрійну мораль – думати одне, говорити з високої трибуни друге, а робити – третє – це комариний укус (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)