укус

УКУ́С, у, ч.

1. Дія за знач. укуси́ти 1, 2.

Три дні тому на постоянці потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).

2. Укушене місце.

Якщо отруйна змія вкусить людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (Наука.., 2, 1967, 42).

Значення в інших словниках

1. укус — уку́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. укус — У. 1. Дія за знач. укусити: від укусу гадюки розпухла нога. 2. Укушене місце: перев’язати руку вище укусу.  Літературне слововживання
3. укус — [укус] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў  Орфоепічний словник української мови
4. укус — УКУ́С (ВКУС), у, ч. 1. Дія за знач. укуси́ти 1, 2. Три дні тому на постоянці потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (З. Тулуб); Після вкусу гадюки немов світ пішов обертом (І.  Словник української мови у 20 томах
5. укус — -у, ч. 1》 Дія за знач. укусити 1), 2). 2》 Укушене місце.  Великий тлумачний словник сучасної мови