укус —
уку́с іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
укус —
У. 1. Дія за знач. укусити: від укусу гадюки розпухла нога. 2. Укушене місце: перев’язати руку вище укусу.
Літературне слововживання
укус —
УКУ́С (ВКУС), у, ч. 1. Дія за знач. укуси́ти 1, 2. Три дні тому на постоянці потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (З. Тулуб); Після вкусу гадюки немов світ пішов обертом (І.
Словник української мови у 20 томах
укус —
-у, ч. 1》 Дія за знач. укусити 1), 2). 2》 Укушене місце.
Великий тлумачний словник сучасної мови
укус —
УКУ́С, у, ч. 1. Дія за знач. укуси́ти 1, 2. Три дні тому на постоянці потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181). 2. Укушене місце.
Словник української мови в 11 томах