ультиматист

УЛЬТИМАТИ́СТ, а, ч., іст.

Прибічник, послідовник ультиматизму.

Віддаючи належне в цілому правильній оцінці творчості В. Стефаника в ранній статті Г. Алексинського, водночас не можна забувати, що незабаром після поразки революції 1905 –1907 років, з настанням епохи реакції останній сповз на позиції одзовістів, ультиматистів, богошукачів (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. ультиматист — ультимати́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ультиматист — УЛЬТИМАТИ́СТ, а, ч. Прибічник, послідовник ультиматизму. Віддаючи належне в цілому правильній оцінці творчості В. Стефаника в ранній статті...  Словник української мови в 11 томах