ультиматист

УЛЬТИМАТИ́СТ, а, ч. Прибічник, послідовник ультиматизму.

Віддаючи належне в цілому правильній оцінці творчості В. Стефаника в ранній статті Г. Алексинського (в основі своїй марксистській), водночас не можна забувати, що незабаром після поразки революції 1905-1907 років, з настанням епохи реакції останній сповз на позиції одзовістів, ультиматистів, богошукачів (Рад. літ-во, 5, 1971, 61).

Значення в інших словниках

1. ультиматист — ультимати́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ультиматист — УЛЬТИМАТИ́СТ, а, ч., іст. Прибічник, послідовник ультиматизму. Віддаючи належне в цілому правильній оцінці творчості В. Стефаника в ранній статті...  Словник української мови у 20 томах