ультиматум
УЛЬТИМА́ТУМ, у, ч.
1. У міжнародних відносинах або під час воєнних дій – категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили і т. ін.
Уряд Австро-Угорщини направив сербському урядові ультиматум, включивши в нього .. такі принизливі вимоги, які Сербія напевне повинна була відхилити (з навч. літ.);
Радянське командування, щоб уникнути непотрібного кровопролиття, поставило оточеним [німецько-фашистським] військам ультиматум – скласти зброю (з публіц. літ.);
В машині їхав офіцер-парламентер з текстом ультиматуму, підписаного командувачами обох Українських фронтів (О. Гончар).
2. Взагалі якась категорична вимога, супроводжувана погрозою.
– Ви помиляєтесь, Михайле Амадейовичу, – відповів я на ультиматум завуча. – Є ще третій вихід .. Покажемо райвно ту цифру успішності, яка в нас є (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)