ультиматум

УЛЬТИМА́ТУМ, у, ч.

1. У міжнародних відносинах або при воєнних діях — категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили і т. ін.

Уряд Австро-Угорщини направив сербському урядові ультиматум, включивши в нього.. такі принизливі вимоги, які Сербія напевне повинна була відхилити (Нова іст., 1957, 143);

Радянське командування, щоб уникнути непотрібного кровопролиття, поставило оточеним [німецько-фашистським] військам ультиматум — скласти зброю (Ком. Укр., 2, 1969, 67).

2. Взагалі якась категорична вимога, що супроводжується погрозою.

— Ви помиляєтесь, Михайле Амадейовичу, — відповів я на ультиматум завуча. — Є ще третій вихід.. Покажемо райвно ту цифру успішності, яка в нас є (Збан., Малин. дзвін, 1958, 238).

Значення в інших словниках

1. ультиматум — ультима́тум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ультиматум — Категорична вимога, г. ультимат, о. або-або.  Словник синонімів Караванського
3. ультиматум — [ул'тиематум] -му, д. і м. -м'і, мн. -мие, -м'іy  Орфоепічний словник української мови
4. ультиматум — Вимога безумовна  Словник чужослів Павло Штепа
5. ультиматум — УЛЬТИМА́ТУМ, у, ч. 1. У міжнародних відносинах або під час воєнних дій – категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
6. ультиматум — (англ. ultimatum) 1. рішуча, категорична вимога, яка супроводжується погрозами. 2. у міжнародних відносинах – дипломатична нота з категоричною вимогою однієї держави до іншої про виконання у певний строк тих чи інших дій або утримання від них, що супроводжується погрозою застосування санкцій.  Економічний словник
7. ультиматум — -у, ч. 1》 У міжнародних відносинах або під час воєнних дій – категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили і т. ін. 2》 Взагалі якась категорична вимога, що супроводжується погрозою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. ультиматум — ультима́тум (лат. ultimatum, від ultimus – останній) 1. Рішуча, категорична вимога, супроводжувана погрозами. 2. В міжнародних відносинах...  Словник іншомовних слів Мельничука
9. ультиматум — ВИМО́ГА (бажання, прохання, висловлене так, що не допускає заперечень), ДОМАГА́ННЯ, ПОБАЖА́ННЯ рідше, ДЕЗИДЕРА́Т заст.; УЛЬТИМА́ТУМ розм. (категорична, що часто супроводжується погрозою). Орися..  Словник синонімів української мови
10. ультиматум — Ультима́тум, -му; -ми, -мів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. ультиматум — рос. ультиматум 1. У широкому розумінні — рішуча, категорична вимога, супроводжувана погрозами.  Eкономічна енциклопедія