умиротворений

УМИРОТВО́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до умиротвори́ти.

Умиротворена своїм оновленням природа теплим вітром виколисувала на земних грудях плоди весняного зачаття (М. Ю. Тарновський);

Його звати Вільям. Він стоїть за шинквасом зі склянкою і коробкою сигарет. Він нікого не жде і ніхто йому не потрібен. Він умиротворений (із журн.).

2. у знач. прикм. Який умиротворився.

Гурій Степанович Комаренко зайшов у добре знайому їдальню якийсь особливо просвітлений, спокійний, умиротворений (В. Собко);

Ліворуч лежало море – спокійне, умиротворене, лагідне (М. Олійник);

// Сповнений умиротворіння.

На обличчях матері й дочки відбивався душевний спокій і тиха умиротворена радість (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. умиротворений — умиротво́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. умиротворений — див. задоволений  Словник синонімів Вусика
3. умиротворений — [умиеротвореинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. умиротворений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до умиротворити. 2》 у знач. прикм. Який умиротворився. || Сповнений умиротворіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. умиротворений — УМИРОТВО́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до умиротвори́ти. Умиротворена своїм оновленням природа теплим вітром виколисувала на земних грудях плоди весняного зачаття (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 209). 2. у знач. прикм. Який умиротворився.  Словник української мови в 11 томах