умисне
УМИ́СНЕ (ВМИ́СНЕ), присл.
Те саме, що уми́сно.
[Орест:] Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Ви немов умисне втікаєте від мене (Леся Українка);
Зінько вмисне прийшов у громаду дуже рано, бо при йому [ньому] не так вільно було Денисовим прихильникам збивати людей (Б. Грінченко);
Угорець .. взявся за сокиру. Уже з того, як він її тримав, було видно, що цей дроворуб небагато врубає. А Гриша умисне підмостив йому таки дебелу колоду (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)