умисне —
УМИ́СНЕ (ВМИ́СНЕ), присл. Те саме, що уми́сно. [Орест:] Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Ви немов умисне втікаєте від мене (Леся Українка); Зінько вмисне прийшов у громаду дуже рано...
Словник української мови у 20 томах
умисне —
(вмисне), присл. Те саме, що умисно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
умисне —
НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ) (з певним наміром, із певною метою), УМИ́СНО (УМИ́СНЕ), ЗУМИ́СНЕ (ЗУМИ́СНО) рідше, НАРОЧИ́ТО, СПЕЦІА́ЛЬНО, НАУМИ́СНО (НАУМИ́СНЕ) рідше, ВМИ́СНЕ (ВМИ́СНО) рідше, НАРО́КОМ розм., ЗНАРО́ШНЕ розм.
Словник синонімів української мови
умисне —
Уми́сне і уми́сно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
умисне —
УМИ́СНЕ (ВМИ́СНЕ), присл. Те саме, що уми́сно. [Орест:] Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Ви немов умисне втікаєте від мене (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
умисне —
Умисне нар. Умышленно, нарочно. Випитувала вона усе те умисне, шоб чоловіка свого піймать. Грин. II. 101.
Словник української мови Грінченка