Значення в інших словниках
-
умисний —
уми́сний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
умисний —
УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), а, е. Зроблений, вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний. Мене почало дратувати це вмисне інтригування (Олесь Досвітній)...
Словник української мови у 20 томах
-
умисний —
(вмисний), -а, -е. Зробл., вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
умисний —
НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується).
Словник синонімів української мови
-
умисний —
Уми́сний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
умисний —
УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), а, е. Зробл., вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний. Мене почало дратувати це вмисне інтригування (Досв., Вибр., 1959, 411); Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика за умисне тілесне пошкодження до двох років ув’язнення (Собко, Справа.., 1959, 154).
Словник української мови в 11 томах
-
умисний —
Умисний, -а, -е Умышленный, нарочный. Шейк.
Словник української мови Грінченка