Словник синонімів Караванського

умисний

див. НАВМИСНИЙ.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. умисний — уми́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. умисний — УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), а, е. Зроблений, вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний. Мене почало дратувати це вмисне інтригування (Олесь Досвітній)...  Словник української мови у 20 томах
  3. умисний — (вмисний), -а, -е. Зробл., вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. умисний — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується).  Словник синонімів української мови
  5. умисний — Уми́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. умисний — УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), а, е. Зробл., вчинений з певним наміром, свідомо; навмисний. Мене почало дратувати це вмисне інтригування (Досв., Вибр., 1959, 411); Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика за умисне тілесне пошкодження до двох років ув’язнення (Собко, Справа.., 1959, 154).  Словник української мови в 11 томах
  7. умисний — Умисний, -а, -е Умышленный, нарочный. Шейк.  Словник української мови Грінченка