умовини
УМО́ВИНИ, вин, мн., заст.
Умови (див. умо́ва 2–5).
Ви запитуєте, на яких умовинах я згоден продати Вам видання “Дітських казок”? (Панас Мирний);
Умовин до творення нема – і це моя трагедія (Уляна Кравченко);
Чи не холодно тоді ще у Криворівні? Чи могли б Ви [В. М. Гнатюк] так рано виїхати туди, бо сам я не зважусь туди поїхати, не цікаво, та й умовин життя там я не знаю (М. Коцюбинський);
Тло, на якому проростала Лиманова поезія, – .. разючий якісно, як на тодішні майже безпритульницькі умовини, здвиг літературних дебютів у ті самі другополовинні сорокові роки (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)