умовчаний
УМО́ВЧАНИЙ (ВМО́ВЧАНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до умовча́ти (вмовча́ти);
// умо́вчано (вмо́вчано), безос. пред.
Розпитувач, хоч із виду був лагідний, вдачі виявився непоступливої, вертати назад не поспішав. Хто та як направив його на Єльчині сліди – про це теж умовчано (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)